В.Підмогильний.Життєвий шлях,трагічна загибель "Місто"

 Дата: 17.11.2021р.

Тема: Валер'ян Підмогильний. Життєвий і творчий шлях письменника. Роман «Місто»

ТЛ: урбаністичний роман

Перебіг уроку

1. Прочитати і законспектувати відомості про автора

    Валеріан Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплях на Катеринославщині (тепер - Дніпропетровська обл.) в селянській родині. Батько його, Петро Підмогильний, який завідував маєтком місцевого поміщика, помер дуже рано: "Так мало батьківських пестощів випало на мою долю". Односельчани також згадують лише про матір письменника - звичайну селянку, без освіти, яка працювала в економії графа Воронцова-Дашкова і "виділялася надзвичайною природною інтелігентністю". 

Освіта В.Підмогильного почалася з відвідин церковно-приходської школи. З 1910-го по 1918 рік він навчається в Катеринославському реальному училищі, яке закінчив з відзнакою.

Потім навчався з перервами,  через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив. Друкуватися почав ще зі школи під псевдонімом Лорд Лістер. У шкільному журналі він публікував свої пригодницькі оповідання.

1917 року було написане оповідання «Важке питання». 1919 року написав оповідання «Добрий Бог», «Гайдамака», «Пророк», «На селі »та опублікував оповідання «Ваня», «Старець» у катеринославському збірнику «Січ».

1920 року виходить збірка його оповідань "Твори" том 1, до якої ввійшли оповідання "Старець", "Ваня", "Важке питання", "Пророк", "Добрий бог", "Гайдамаки", "На селі", "На іменинах", "Дід Яким", написані в 1917-1919 роках, переважно під час навчання в реальному училищі. 

1920 року виходить збірка його оповідань "Твори" том 1, до якої ввійшли оповідання "Старець", "Ваня", "Важке питання", "Пророк", "Добрий бог", "Гайдамаки", "На селі", "На іменинах", "Дід Яким", написані в 1917-1919 роках, переважно під час навчання в реальному училищі. 

Літературна діяльність переривалася учителюванням, працею у видавництвах. Так у 1920 -1921 роках Підмогильний учителював у Павлограді на Катеринославщині.У цей період важливу роль у становленні творчої особистості Підмогильного відіграв літературознавець Петро Єфремов.Саме П.Єфремову належить перша серйозна розвідка про творчість Підмогильного «Поет чарів ночі». Чималий вплив на Підмогильного мала особистість Дмитра Яворницького. Своїм духовним наставником у відчутті слова  письменник вважав М.Коцюбинського.

1921 року письменник одружується з донькою ворзелівського священика Катрею Червінською, актрисою театру юного глядача.Тоді ж створює цикл "Повстанці". Частина оповідань Валеріана Підмогильного друкується в катеринославській газеті "Український пролетар", весь цикл вийшов лише за кордоном.

1922 року Валеріан разом з дружиною перебирається до Києва, де мешкає в будинку недалеко від Сінного базару, на розі Великої Житомирської. За свідченням сучасників письменника, двері цієї квартири ніколи не зачинялися. 

У Києві Підмогильний з головою поринає у вир тогочасного літературно-мистецького життя. Стає активним членом щойно створеного "Аспису" (Асоціації письменників). 1924 року ця організація трансформувалася в "Ланку", а з 1926 року носила назву "Марс" ("Майстерня революційного слова"), що стала, по суті, київською філією «Вапліте»Валеріан Підмогильний працює також у редакції журналу "Життя й революція", який почав виходити з 1925 року.

  Найповніша збірка письменника "Проблема хліба"  вийшла 1927. Вона  перевидавалася й 1930 року. Більшість з цих оповідань присвячені приниженню людини перед "проблемою хліба" насущного, зокрема, це оповідання "Собака", "Проблема хліба", "В епідемічному бараці" (збірка "Військовий літун" 1924 р.), "Син". 

     У новелах "Історія пані Ївги", "Військовий літун", "Сонце сходить" виведено постаті інтелігентів, чиї душі мучить провина за колись сите життя. Тогочасна критика, оцінюючи твори Валеріана Петровича Підмогильного, зазначала, що це "специфічно-інтелігентська література". При цьому під інтелігентом розуміли людину, якій властиві песимізм та скептицизм, яким не місце в пролетарському мистецтві. 

        1924 року вийшла друком книжка «Військовий літун», а з 1926 року – окреме видання повісті «Третя революція».Разом з Євгеном плужником у 1926-1927 роках підготував два видання словника «Фразеологія ділової мови», працював над сценарієм фільму «Коломба» за романом Проспера Маріме. 1928 року у Харкові виходить друком роман «Місто», а в 1930 році цей роман виходить у Москві російською мовою.

         1931 року переїхав до Харкова, очевидно сподіваючись на кращі можливості для публікації своїх творів  й розраховуючи на свій зростаючий авторитет перекладача. І справді у Харкові він працює у видавництві ЛІМ, а згодом отримує посаду консультанта з іноземної літератури при видавництві «Рух». Упродовж 1931-1934 років з оригінальної творчості йому вдалося видати лише одне оповідання «З життя будинку». Тож Підмогильний зосередився на перекладацькій діяльності: опублікував двотомник творів Дені Дідро, трактат Клода Адріана Гельвеція «Про людину», був одним із організаторів і перекладачів ви дання 15-томника Оноре де Бальзака та 25-томника Анатоля Франса.

       8 грудня 1934 року Валер’яна Підмогильного було заарештовано зі звинуваченням в «участі  у роботі терористичної організації. Що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії». На всіх допитах письменник відповідав слідчим: «Винним себе не визнаю». Коли допити ужорсточилися, зробив офіційну заяву:

1) ніколи ні до якої терористичної організації я не належав і не належу;

2) ніколи ніякої терористичної діяльності я не проводи;

3)  про існування подібних організацій, про їхню діяльність або діяльність осіб, зв'язаних з ними, я ніколи нічого не знав, інакше як з виступів представників Радвлади й партії в пресі й на прилюдних зборах;

4) тому всякі зізнання інших осіб та обвинувачення мене в приналежності до терористичної організації і в терористичній діяльності я рішуче відкидаю як брехливі й наклепницькі". 

       3 листопада 1937 року, до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції, Валеріана Підмогильного, згідно з постановою Особливої трійки УНКВД Ленінградської області було розстріляно разом із великою групою української інтелігенції, в лісі під Сандармохом (Карелія).

       Письменника було реабілітовано 1956 року.

На Байковому кладовищі Києва є могила сім’ї Підмогильних.

2.Ознайомлення із основними теоретичними поняттями.

 Екзистенціалізм — філософський напрямок, який сформувався у французькій філософії та літературі в першій половині XX століття. Його основоположником вважають датського філософа Серена К'єркегора (кінець XVIII ст), який вважав, що наука недостатньо звертає увагу на конкретну людину, її переживання та страждання, емоції та думки. Як філософська течія екзистенціалізм сформувався після Першої світової війни у Франції та Німеччині.

 

XX століття принесло людству дві світові війни, багато локальних конфліктів, революцій, переворотів, світову економічну кризу 1929—33 років. Це все зробило актуальним проблему людського виживання, збереження психологічної повноцінності, віднайдення себе в екстремальних ситуаціях. Представники екзистенціалізму звернули свою увагу саме на внутрішній світ людини в екстремальних ситуаціях; вони вважали, що немає людини, яка б не відчувала хоч трохи відчаю; нема людини, в чиїх сокровенних надрах не приховувалась би якась стурбованість, тривога, дисгармонія, якийсь страх перед невідомим або чимсь таким, що його вона навіть не бажає усвідомлювати. Цих почуттів не здатні усунути жодні зовнішні події, вони можуть їх поглибити і загострити. Кожен має свою внутрішню сутність, свою індивідуальність, своє «я», свою екзистенцію.

Філософія екзистенціалізму — це філософія людського існування. Людина знаходиться в ворожому світі і, щоб досягнути справжнього буття, їй треба звернутись до свого внутрішнього існування. Людина постійно перебуває в межових ситуаціях, в яких вона постає перед вибором. До межових ситуацій належать ті, які людина не може вирішити або подолати, ці ситуації постають перед нею як стіна, що відкидає її назад, до себе. Розбиваючись об цю стіну і терплячи поразку, людина, на думку екзистенціалістів, нарешті усвідомлює себе, свою екзистенцію. Одна з основних категорій екзистенціалізму — свобода. Свобода — це як визначальний фактор людського існування, як єдине його обґрунтування. Людина — це і є свобода, вона безмежна і нічим не визначена. Свобода визначається можливістю вибору, цей вибір має моральний, поведінковий характер, і навіть коли відмова від вибору — це вже вибір.

Екзистенціалізм у творчості українських письменників широкого розповсюдження не набув, як скажімо, у Франції чи Німеччині. Після утвердження радянської влади і створення Радянського Союзу контакти українських письменників з Заходом були обмежені, тому екзистенціалізм у творчість українських письменників не міг потрапити з західноєвропейських філософських трактатів. Але присутність екзистенціальних мотивів в українській прозі пояснюється особливостями української ментальності, а також тим, що екзистенціалізм був явищем, обумовленим загальними світовими тенденціями, його ідеї «витали» у повітрі, це був процес, непідвладний владі. Екзистенціальні ідеї яскраво проявились у творчості українських письменників на межі XIX—XX століть у п'єсах Лесі Українки та Володимира Винниченка, новелах Михайла Коцюбинського та Василя Стефаника, а в середині XX століття — в романах Івана Багряного та Василя Барки. Але коли ми говоримо про екзистенціалізм, то перше ім'я, яке асоціюється із цим напрямком – Валеріан Підмогильний.

Маргінальність – характеристика образу чи героя, що перебуває на межі між двома станами. Герой-маргінал зазвичай – виходець із нижчого класу, який намагається завоювати вищі сфери суспільства, піднятися по драбині успіху. Традиція таких героїв іде від о.де Бальзака.

Психологізм – заглиблення у душу персонажа.

Іронія -  засіб художньої виразності, прихована насмішка.

 

3. Створення паспорту твору 

Паспорт твору:

«Місто» — перший урбаністичний роман в українській літературі.

Епіграф: «Як можна бути вільним, Евкріте, коли ти маєш тіло?»

В. Підмогильний пояснив свій задум так: «Написав “Місто”, бо люблю місто і не мислю поза ним ні себе, ні своєї роботи. Написав ще й тому, щоб наблизити в міру змоги, місто до української психіки, щоб сконцентрувати його в ній, і коли мені частина критики закидає “хуторянську ворожість до міста”, то я собі можу закинути тільки невдячність проти села. Але занадто вже довго жили ми під стріхами, щоб лишатись романтиками їх».

Рік написання: 1927, а надрукований у 1928 р.  в Харкові.

Літературний рід: епос

Жанр: модерний урбаністичний роман

Тема: підкорення людиною міста

Ідея: розкриття характеру людини, яка підкорює місто.

Проблематика:

• проблема міста і села;
• реалізація людини у житті, у суспільстві, у роботі, у творчості, стосунки з людьми;
• акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами.

Композиція: 2 частини

Головні герої:

• Степан Радченко — головний герой;
• Надійка — дівчина з села;
• Левко — студент;
• Ганнуся та Нюся — товаришки Надії;
• Лука Гнідий — хазяїн;
• Тамара Василівна (Мусінька) —дружина крамаря у якого жив Степан, його коханка;
• Максим — син Тамари Василівни(Мусіньки) та крамаря;
• Борис — студент, товариш Степана;
• Зоська — міська дівчина, кохана Степана;
• Рита —балерина;
• Вигорський —поет, товариш Степана.

 Домашнє завдання: Прочитати роман В.Підмогильного "Місто"

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=76