Щоденник навчання

  Повторіть наступний теоретичний матеріал та виконайте тестові завдання  . Спрощення в групах приголосних Iнодi при вiдмiнюваннi слова або його твореннi виникає важкий для вимови збiг приголосних звукiв. Тому в процесi мовлення один з таких приголосних випадає, тобто вiдбувається спрощення. Спрощення вiдбувається: 1.У групах приголосних -ждн-, -здн- випадає д: виїздити – виїзний, тиждень – тижня. 2.У групах приголосних -стл-, -стн- випадає т: щастя – щасливий, честь – чесний. 3.У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при твореннi дiєслiв iз суфiксом -ну-. Наприклад: бризк - бризнути, трiск – трiснути. 4.У групi приголосних -слн- випадає л: масло - масний, ремесло - ремiсник. 5.У групах приголосних -рдц-, -рнц- випадають д, н: чернець – ченця, сердечний – серцевий. Спрощення НЕ вiдбувається:  1. У словах зап’ястний, кiстлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шiстнадцять i похiдних вiд них. 2. У прикметниках, утворених вiд iменникiв iншомовного походження з кiнцевим СТ (вiдповiдн

  Категорія 1 «Твір — автор — жанр» 1. «Вершники» ( Юрій Яновський, роман у новелах ) 2. «Я ( Романтика )» ( Микола Хвильовий, новела ) 3. «Маруся Чурай» ( Ліна Костенко, роман у віршах ) 4. «Поза межами болю» ( Осип Турянський, поема у прозі ) 5. «Зачарована Десна» ( Олександр Довженко, кіноповість ) 6. «Україна в огні» ( Олександр Довженко, автобіографічна кіноповість ) 7. «Залізний острів» ( Олесь Гончар, новела із роману в новелах ) 8. «Три зозулі з поклоном» ( Григір Тютюнник, новела ) 9. «Мина Мазайло» ( Микола Куліш, сатирична комедія ) 10. «Балада про соняшник» ( Іван Драч, модерна балада ) Категорія 2 «Літературні процеси в Україні у 20-30-х роках» 1. Які літературні угрупування об'єднувалися за спільним світовідчуттям, естетичними принципами та певною політичною платформою в 20-30х рр. ХХ століття?  («МАРС», «ВАПЛІТЕ», «Авангард», «Плуг», «Молодняк», «Нова генерація» ) 2. Хто утворив літературну організацію «ВАПЛІТЕ» у 1926 році? ( М. Хвильовий ) 3. У яких містах Європи б

  Володимир Іванович Самійленко (1864 — 1925)   Поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач, В. Самійленко в усіх жанрах творчості виявив себе як митець з тонким відчуттям слова, своїми темами, своєю неповторною манерою письма, зі своїм оригінальним підходом до традиційних тем. Народився Володимир Іванович Самійленко 3 лютого 1864 р. в с. Великі Сорочинці на Полтавщині. Батько його був поміщик Іван Лисевич, а мати — колишня кріпачка Олександра Самійленко. Початкову освіту майбутній письменник одержав у дяка, потім у Миргородській початковій школі. У 1875 р. В. Самійленко вступив до Полтавської гімназії, яку закінчив у 1884 р. У ці роки обдарований, чутливий до художнього слова юнак багато читає, робить спроби перекладати і писати. Потім з 1885-р. вчиться на історико-філологічному факультеті Київського університету. У студентські роки серйозно займається літературною справою. У цей час обставини суспільно-політичного життя були нелегкі. Українське слово було заборонене, реакційні настрої

Переглянути віео матеріали Документальний фільм "Марко Вовчок. Таємнича зіркпа"   Домашнє завдання.  Переглянути відеоматеріали; прочитати стор.237-239(стислий конспект). Прочитати повість «Інститутка» М.Вовчок.

  Римарук Ігор Миколайович Ігоря Римарука вважають одним із найбільших українських поетів останніх років. Він був одним із небагатьох українських поетів, про якого можна було сказати "поет від Бога". Але так само можна сказати, що вся його творчість була своєрідною дорогою до Бога, дорогою складною й подекуди просто нестерпною. Улюблені Божі сини завжди мають непрості взаємини з Отцем. Поезія для Римарука була постійним "витіканням душі", яку треба було віддати без залишку, — це був його життєвий борг. Його вірші мали в собі щось від молитов, хоч у визначеному ще в 1980-ті роки поділі української поезії на "сповідальників" і "метафористів" його найчастіше залічували до других. Однак, за всієї густоти й насиченості Ігоревої поезії, вона була максимально доступною та прозорою, як сповідь. Важко знайти більш християнського поета в сучасній українській поезії. Кожен поет — носій бодай маленького шматочка істини. А в Римарука ця істина була особливо г