Як писати твір-сповідь: лайфхаки

 



Як писати твір-сповідь? Якщо у вас виникло таке питання, то ці лайфхаки точно для вас!  Як написати вдалий твір, з чого почати і чим закінчити – про все це в матеріалі.


Твір-сповідь – твір, у якому йдеться про дії особи, про події, які відбуваються з особою і її щире каяття у зробленому .

Буває:

  • твір-розповідь на основі власного досвіду;
  • оповідання про випадок із життя;
  • твір-оповідання за поданим сюжетом;
  • твір-оповідання з обрамленням (на основі почутого);
  • оповідання на самостійно вибрану тему.

Готуємося до написання твору-сповіді

1. Подумайте, про яку подію (або події) ви будете розповідати, наскільки це цікаво читачам.
2. Сформулюйте тему та головну думку розповіді. 
3. Доберіть необхідний для роботи матеріал(цитати,художні деталі тощо).
4. Складіть план розповіді та вкажіть у ньому вступ, зав’язку, кульмінацію, розв’язку, закінчення.
5. Подумайте, які мовленнєві засоби потрібно використати, щоб розповідь була цікавою (якщо події смішні , викликати у читачів сміх, якщо хвилюючі,  виявити у читачів це почуття).


Початок розповіді

1. Слова, які позначають час (колись, одного разу, на минулому тижні, минулого літа та ін.).
2. Слово це (Це було восени…).
3. Слова є, був (була) (Є у мене друг…).
4. Ім’я героя (Марійка посміхалася...).
5. Питальне речення (Чи відомо вам…).
6. Слово коли (Коли дерева були малими, …).


Закінчення розповіді

1. Остання дія, яка завершує попередні.
2. Оцінка події, висновок,власне каяття героя  твору у вчиненому злочині  (Щоб більше такого не відбувалося...)
3. Запитання або вигук (Ось так!)



Починайте з середини. В сповіді -творі нема де розвернутися з вступними тирадами, тому ліпше починати із ситуації, яку персонажі й будуть намагатися вирішити до кінця розповіді.

Не треба пояснювати. Заочно домовимося із читачем, що він вже знає/здогадається про трагічні моменти з життя персонажів, які формували їх характер. Так само з історичним чи культурним підтекстом оповіді. Це все зайве. На це нема місця і часу. Загалом таке правило, якщо читач може взнати про щось з іншого джерела, не треба пояснювати, про що йде мова. Описи речей чи подій потрібні, якщо вони не існують чи не відбувалися насправді, а вигадані автором. Вся додаткова інформація – у виноски під текстом чи примітки.

Не пишіть кінця. Не обов’язково в кінці  ставити штампом мораль розповіді. Читач не дурний. Сам додумає.

Як пишуть інші? Завжди хороша ідея проаналізувати кілька творів вже визнаних письменників чи навіть аматорів-графоманів. Подивитися на структуру. З чого починається оповідання. Скільки персонажів. Як побудовано діалоги.

Р.S.

СПОВІДЬ, і, ж. 1. У православній і католицькій церкві - обряд покаяння в гріхах перед священиком і відпущення ним цих гріхів. Вона жалкувала Явдохивона бачила тут кару божу. - Отже й померла - без сповідібез святого причастя... (Мирний, І, 1949, 405); - З вамиїй-богунагрішиш повну хатуще й кімнатуЩе добрещо перед сповіддю! - говорила Лекерія Петрівна (Н.-Лев., І, 1956, 591); [Д. Жуан:] Веди ченцякоротша буде справаСкажи йомущо сповіді бажає всесвітній грішник дон Жуан (Л. Укр., III, 1952, 367); Тільки двері відхилила [молодиця] - Чоловік озвався: - Чого тебе на сповіді Батюшка питався? (Рудан., Співомовки.., 1957, 6); У церкві він буває у великий піст на говіннящоб принести інспекторові гімназії довідку про сповідь та святе причастя (Смолич, Мир.., 1958, 32).

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Г.Тютюнник "Климко".Ідея самопожертви у творі.Морально-етичні уроки доброти,чуйності,турботи про рідних

Українська література 10 клас

Контрольний докладний письмовий переказ тексту публіцистичного стилю з творчим завданням