" Слово о полку Ігоревім".Наскрізна ідея патріотизму.Символічно-міфологічні образи та їхнє значення.Фольклорні мотиви.Роль пейзажу в розгортанні сюжету.Поетичність образу Ярославни.

Українська література 14.10.2022   Урок №13

" Слово о полку Ігоревім"Наскрізна ідея патріотизму.Символічно-міфологічні образи та їхнє значення.Фольклорні мотиви.Роль пейзажу в розгортанні сюжету.Поетичність образу Ярославни.

"Слово о  полку Ігоревім" | Героїчна поема | Слухати онлайн

                         Відеоурок

Гра "Так - Ні". Дати відповідь у зошиті

1.      Початися ж оцій пісні по билицях часу нашого, а не за вимислом Бояна

2.      Повість починається від старого Володимира до нинішнього Ігоря 

3.      Князь Ігор хоче напитися води з Волги 

4.      Всеволод звертається до дружини зі словами: « Лучче ж би потятим  бути, аніж  полоненим бути 

5.      Воїни князя Ігоря – християни 

6.      Затемнення сонця на Русі вважалося провісником удачі, перемоги 

7.      Князь Святослав перед звісткою про поразку Ігоря бачив поганий сон 

8.      Ярославна хоче чайкою полетіти на Чорне море, щоб побачити свого судженого 

9.      Всеволод загинув у битві з половцями 

10.   Ігор втік з поля бою 

11.   Половчанин Овлур допоміг Ігорю втекти з полону 

12. Кияни не зустрічали Ігоря 

1)   Образи руських князів у творі.

Князь Ігор

Найбільшу увагу автор слова приділяє князю Ігорю. Для автора він справжній рицар, який вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон, ставить на перше місце почуття воїнської честі.

Ігор молодий, запальний та відважний. Але він необачний: нехтує попередженням — сонячним затемненням. Герой не корисний: із усієї здобичі після першої перемоги над половцями Ігор узяв для себе тільки бойові знаки ворога. Князь сповнений благородства. Наприклад, під час вирішальної битви він у розпалі бою «завертає» полки на допомогу брату Всеволоду.

Автор виявляє до Ігоря любов і симпатію, називає його соколом, сонцем. Доказом цього є те, що коли Ігор зазнав поразки, сумує вся природа, вся Русь. Виявляє автор своє співчуття до князя і розповідаючи про втечу й повернення Ігоря з полону.

Однак автор водночас засуджує егоїстичну політику цього князя, міжусобиці, що підривали міць батьківщини, її благополуччя: «Се моє, а то моє же». Саме подібна позиція лежить в основі поведінки й характеру Ігоря: вона призвела його до поразки й полону, наповнила «Київ тугою, а Чернигов напастьми» і «тоска розлияся по Руской земли». Гірка поразка Ігоря — це розплата за його егоїзм та самовпевненість.

Заслуга автора в тому, що він зобразив князя Ігоря не як ідеал, а як звичайну людину — з її мужністю, безстрашністю й життєвими вадами одночасно. Саме цим приваблює персонаж і автора, і читачів.

Князь Всеволод

Автор явно симпатизує герою, бачить у ньому сміливого воїна, здатного постояти за рідну землю. Підносячи його мужність, винахідливість, благородство, автор у той же час засуджує Всеволода за безрозсудливість, необачність, егоїзм.

Князь Святослав

Святослав у «Слові...» змальовується як глава всієї Руської держави, мудрий державний діяч та організатор захисту Вітчизни, талановитий воєначальник, який у ХІІ столітті зумів об’єднати Русь і розгромити половецьке військо.

Автор «Слова...» ідеалізує Святослава, змальовує його як основного виразника загальноруської єдності, як утілення ідеї необхідності спільних дій проти половців. Ця патріотична ідея найсильніше виявилась у «Золотому слові» Святослава.

Образи інших руських князів у «Слові...»

У «Слові...» автор називає імена князів Романа Волинського, Рюрика Ростиславича, Всеволода Володимиро-Суздальського, Ярослава Осмомисла Галицького та інші. Кожен із них характеризується дуже стисло, але автору «Слова...» вдається підкреслити їх індивідуальність. Він більше розповідає про позитивні риси князів, ніж про негативні, гіперболізує їхні військові подвиги, могутність і славу. (Про велику кількість воїнів та зброї князів автор повідомляє так: «Всеволод Суздальський може Волгу веслами розкропити, а Дон шоломом випити, Ярослав Осмомисл, батько Ярославни, сильніший від угорського короля». У цій гіперболізації автор передає мрії про сильну владу на Русі, необхідність спільного захисту Руської землі.

2)   Наскрізна ідея патріотизму.

Образ Руської землі у творі персоніфікований. Автор захоплюється її безмежними просторами — описує події в різних кінцях Русі, що відбуваються одночасно: «Коні іржуть за Сулою — дзвенить слава в Києві. Труби трублять в Новгороді — стоять стяги в Путивлі...». Глибоким патріотизмом сповнені слова, що кілька разів повторюються в творі: «Руськая земле, уже за горами єси!»

Патріотичну ідею необхідності спільної боротьби проти половців автор виразив у «Золотому слові» Святослава. Дорікаючи Ігореві й Всеволоду за необдуманий вчинок, Святослав сумує з приводу їх поразки, яка завдала багато горя всій Руській землі, скаржиться на те, що князі не хочуть допомагати йому у великій справі захисту рідної землі.

Наскрізна ідея патріотизму, яка звучить у «Золотому слові»,— це заклик до єдності всіх сил держави заради спільної боротьби проти ворогів.

Образ Руської землі створений автором із різних складових, об’єднаних спільним почуттям любові, вірності та відданості Батьківщині.

Історія «Слово...» охоплює період у 200 років. Події 1185 року — поразка Ігоря — останнє попередження для князів, заклик до об’єднання		Князі Втілення ідеї державності, у їхніх руках майбутнє Русі. Вони мужні, сміливі, справжні воїни — захисники вітчизни		Ярославна Дружина Ігоря — втілення ідеї миру, спокою, домашнього затишку. Вона символ патріотизму й духовності
Руська земля
¯		¯		¯
Народ у «Слові...» — це мирні «ратаї», праця яких постійно порушується міжусобицями князів		Військо Дружинники, вірні своїм князям, готові шукати собі честі, а князю — слави		Природа у «Слові...» — справжній герой. Вона порадник, передвісник, помічник русичів

Словникова робота

Запишіть у зошит визначення

Переклад- передача особливостей змісту і форми художнього твору, написаного однією мовою, засобами іншої мови.

Переспів – вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора.

  Історія перекладень «Слова…» багата талановитими іменами- ця пам’ятка ніби притягувала найкращі поетичні сили країни.

Протягом минулих століть вийшло багато перекладів цієї видатної культурної пам’ятки. Серед яких твори М. Шашкевича, І. Франка, Б Грінченка, П. Мирного, С. Руданського, М. Максимовича,Ю Федьковича, Н. Забіли та багатьох інших.

Глибоко знав і любив « Слово…» Т. Шевченко. 1654 року перебуваючи на засланні, поет звернувся до друзів з проханням надіслати йому оригінальний текст славетної пам’ятки, зауваживши при цьому: « Перевода читати не втну». Він мріяв зробити свій. Але здійснити цей задум Т. Шевченко міг тільки після заслання, і то не повністю – переклав лише 2 уривки « Плач Ярославни» та « Битва при Каялі»

Уперше до «Слова…» на українських теренах звернулися представники «Руської трійці» Маркіян Шашкевич та Іван Вагилевич.

Сьогодні відомо понад 60 перекладів і переспівів «Слова..»

Від початку XIX ст. і до наших днів «Слово про похід Ігорів» близько сотні разів перекладалося та переспівувалося різними мовами. Понад п'ятдесят перекладів — російськомовні (В. Жуковського, A. Майкова, М. Заболоцького, JI. Тимофеева, М. Гудзія, Д. Лихачова, М. Рилєнкова, В. Стеллецького та ін.)

Білоруською мовою поему переклали М. Богданович і Янка Купала, грузинською — С. Чиковані, абхазькою — Д. Гуліа, вірменською —B. Вагулі.

 У Японії видано п'ять різних перекладів «Слова...».

Є переклади твору китайською, норвезькою, болгарською, англійською, польською, чеською, сербською, словенською, німецькою, французькою, іспанською, данською, єврейською, башкирською, казахською, карельською, татарською, узбецькою та іншими мовами.

Українські переклади* та переспіви** твору починаються з сорокових років XIX ст.

Першими перекладачами «Слова...» українською мовою були М. Шашкевич та І. Вагилевич (Шашкевич переклав усю пам'ятку, але до нас дійшов лише «Плач Ярославни», виконаний ритмічною прозою (1833 p.).

1857 p. переклав «Слово...» видатний український вчений М. Максимович («Песнь о полку Игореве»),

Його переклад точно відтворює зміст оригіналу і легко читається:

Ой із ранку до вечора,

З вечора до ранку

То не хмари громові

Гримлять безустанку:

Гримлять шаблі об шоломи,

Летять, свистять стріли

Да тріщать булатні коп'я

В далекій чужині,

У тій дикій половецькій

Безлюдній пустині.

Робили переклади, переспіви «Слова про похід Ігорів» С. Руданський, Панас Мирний, І. Франко, Ю. Федькович, М. Чернявський, В. Щурат, Наталя Забіла, Вас. Шевчук, Л. Махновець, П. Тичина, М. Рильський, А. Малишко та інші.

Недаремно С. Єфремов сказав: «Жоден твір не має стільки перекладів на сучасну нашу мову, як це «Слово». І своїм змістом та формою, великою красою поетичною та потужним громадянським настроєм воно так високо здіймається над усією літературною спадщиною старих часів, що справді цілком такої уваги заслуговує. Вже сам факт існування «Слова» кидає ясний промінь світла на нашу стару поезію, одхиляючи широкі перспективи на ту далеку давнину».

«Слово о полку Ігоревім» – давньоруська пам’ятка, перлина українського ліро-епосу. Історична основа твору. Особливості композиції. Роль пейзажу в розгортанні сюжету. Питання авторства

1. Скласти короткий конспект і записати в зошит.

Перша згадка, дуже  коротка , про «Слово…» була зроблена відомим тоді російським поетом М. Херасковим у 1797 р, коли він вдруге видав свою поему «Володимир».

Більш широко про слово  сповістив М. Карамзін у журналі французьких емігрантів, який виходив у Гамбурзі, і назва якого перекладається «Північний спостерігач» .

          Історики засвідчують, що твір був написаний суцільними рядками без поділу на слова і не було розділових знаків з надрядковими літерами й знаками (титлами), що становилися для економії дорогого пергаменту. Текст слова знаходився у збірнику оригінальних  перекладах давньоруських творів.

У збірник входили «Хронограф Сказання про Індійське царство» «Повість про Акіра Премудрого» Це твір на 10 сторінок. Пізніше дослідник С. Путик виявить, що сторінки були переставленні місцями, а тому під час переписування була  втрачена хронологічна послідовність.

 Коли і ким було виявлено пам’ятку?

Цю пам’ятку було виявлено на початку  90-х років ХVIII ст.. відомим любителем старовини, колекціонером давніх рукописів, графом О. Мусіним – Пушкіним, колекціонером давніх рукописів, бібліофілом.

  Цей збірник з іншими древніми документами придбав Мусін-Пушкін у колишнього архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Іоіля Биковського .Текст був доступним усім , хто ним цікавився близько 20 років, але для наукових робіт використовували лише Карамзін та Малиновський.

У 1800 р найкращі знавці давньоруських літописів Малиновский, Бантиш – Каменський, Карамзін під керівництвом Мусіна- Пушкіна видали слово великим тиражем. З рукопису було знято копії. Та, що дійшли до нас копія, є перекладом для цариці Катерини ІІ, була додана довідка та зроблені помітки, окремо додавався переклад.

У ХVII ст. зроблено  декілька перекладів  «Слова…», вони  доповнювали і вдосконалювали його.

Очевидно цариця Катерина забажала негайно. Тому простежується , що спочатку писар писав акуратно, але трапилося так, що Мусін-Пушкін вирішив доповнити коментарі, але місця вже не було, почали записувати в ліву колонку, тому утворився ніби чорновий варіант. Переклад послали пізніше, бо Мусін – Пушкін дав переписати іншій людині.

Текстовий аналіз копії, зроблений для Катерини ІІ , не дав відповідь на запитання: текст списували з пергамента чи підготовленої чернетки. Переклад «Слова…»  знайдений серед документів, зробленого з дуже близького тексту. Оригіналом слова був написаний для сучасників автора тому дужє багато натяків, неясностей через відсутність повної інформації.

У 1812 р. дім Мусіна – Пушкіна згорів. Дивно, що не вивіз із Москви цю чудову пам’яткує

У ХVI ст. «Слово…» переписувалося  у Пскові або Новгороді, знайдений рукопис зроблений саме тамі є зразком орнаментального стилю.

Орнаментальний стиль — стиль, характерний для літератури Київської Русі XII ст. Його основними ознаками є:

- мозаїчність, використання старого матеріалу, як прикраси нового твору,

- вільне зміщення в часі, смілива зміна теми, включення до оповіді численних відгалужень від основної теми, символічність відтворення дійсності тощо.

Творам, написаним у XII ст., притаманні нагромадження прикрас, гіперболізація, протиставлення, ускладнений синтаксис, яскрава ритмізація мови. У них цінується не дотримання традицій, а новації.

Найвизначнішою пам'яткою, в якій орнаментальний стиль відбився з найбільшою повнотою, є «Слово о полку Ігоревім». Із цим стилем пов'язане так зване «плетеніє слова».

 Коли ж писалася ця пам’ятка?   

Науковці стверджують, що про це можна нині говорити з точністю до 1-2х місяців. Охріменко стверджує «Так можна писати лише невдовзі після походу» на це вказує перше речення «уже» це літо, восени, а не зима.Згадеється про ранній падолист.

Чи є пам’ятка зразком української літератури?

Пам’ятка є предком української літератури,  не дивно, що їй знайшли у російському монастирі, адже видатні твори можуть далеко «залетіти від дому..» У творі згадуються саме землі сучасної України. Головний доказ-  мова і образна система «Слова..», вони близькі до інших пам’яток  Київської Русі та фольклору, що дійшли до нас з глибини віків. Існує думка, що кожна нація творить свою історію і свою культуру на тих землях , на яких віками живе, жодна інша нація немає права привласнювати цю культуру.

Любов до батьківщини надихала автора «Слова…». Вона начебто водила його рукою. Вона ж зробила цей твір безсмертним – однаково зрозумілим і близьким людям, які, дійсно ,люблять свою батьківщину, свій народ.

 Кого ж вважають автором «Слова…»?

Як свідчить мова «Слово…» , його автором був, безперечно , українець та й увесь зміст поеми ясно вказує , що вона могла повстати тільки на півдні Русі, а не на півночі її. Автор «Слова…» був великим українським патріотом – зазначав Іван Огієнко.

Існує низка гіпотез, щодо конкретних осіб «боярська» версія академіка Рибакова припускає, що автор київський тисяцький (найвища боярська посада Петро Бориславич, історик і публіцист). «Князівська» автор вільно почувається у князівському колі,припускає князів за їхні помилки, хоча думка, що князь сам оспівав себе безпідставна.

Згадується ім’я Володимира- сина Галицького князя Ярослава Осмомисла, брата Ярославни. Найцінніші відомості про автора містить сам твір.

Записати в зошит паспорт твору

Тема: Зображення Київської Русі у 2 половині ХII ст., невдалий похід князя Ігоря на половці 1185р

Ідея: заклик до єдності князів, оскільки  їх воронування між собою  спричиняє послаблення держави; засудження між князівських міжусобиць

Основна думка: тільки в єдності сила, любов до Батьківщини «збереження й єдності» - золоте слово

 Жанр «Слова…».Слово – урочиста ораторська мова і разом з тим і поетична розповідь про події.  Сам автор називає твір  то словом, то піснею, то повістю. Дослідники «Слова..» П. Куліш, М. Максимович, О. Потебня– подібність «Слова…» до дум, бо поділяється на періоди, а не строфи і вимовляється речитативом. Літературознавець І. П. Єрьомін «Слово…» - це твір, що заклично звернений до людей, це не просто повість. А нам здається, що це воїнська повість з особливим, ясно вираженим стилем. За всіма ознаками перед нами – героїчний епос, хоч у ньому  відсутній розгорнутий поетичний сюжет. Розповідь неявна, але вона уривчаста і коротка. Переносить нас автор зі степу у Київ, де князю Святославу сниться тривожний сон.

Що таке поема?

Поема – ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери.

 Поема служить одним із важливих засобів розкриття ідейного задуму автора.

Автор не намагається подібно літописцю дати послідовний опис походу Ігоря, а фіксує лише найдраматичніші моменти, змальовує  картини сучасного йому життя держави, героїчні епізоди недавнього минулого.

Таким чином за жанром «Слово…» ліро-епічна поема.

Жанр: ліро-епічна поема. 

Умовно поетичний план «Слова…» можна поділити на 3 частини:

Поетичний план «Слова..»

1.    Невдалий похід і поразка

2.    Сон і «золоте слово Святослава»

3.    Повернення Ігоря з полону.

9. Що таке сюжет твору? З яких частин він складається?

Сюжет (від фр. sujet — предмет) — система подій в художньому творі, в ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея.

Експозиція,зав’язка,кульмінація, розв’язка

З’ясуємо сюжет «Слова»

Експозиція – підготовка Ігоря з дружиною до військового походу, зловісні знаки.

Зав’язка – бій з печенігами.

Кульмінація – поразка руської дружини; Ігор, Всеволод, Святослав, Володимир потрапили у полон.

Розв’язка – втеча Ігоря з половецької неволі.

Що являє собою образна система твору?

Систему образів художнього твору становлять образи дійових осіб, образи творця та адресата твору, образи при­родного та речового оточення

 - руські князі(Ігор, Святослав,Всеволод, Володимир)

-Боян

-Ярославна

-половці (Гзак,Кончак,Овлур)

-Руська земля

-природа

А ще які образи  зустрічаються у поемі?

Міфологічні істоти:

Троян, Велес- давньоукраїнський бог худоби, пастухів,достатку,бог поезії та покровителів поезії;

Даждьбог-бог сонця,світла й добра,найголовніший персонаж української міфології;

Стрибог- бог вітрів, за міфоогією, його подих- вітер;

Див-божество страху,смерті; сидить на дереві, свистить,з ніздрів валить дим; Образ уведено перед сутичкою Ігоря з половцями; він передвіщав нещастя, біду перед боєм;

Жля,Карна-уособлюють поняття розпачу,плачу, скорботи;

Карна-карити-оплакувати небіжчика

Жля-скорбота; обидва образи уособлюють воєначальників половецьких

Діва Обида – міфологічний образ, що прогнав з Русі достаток)

Сьогодні відомо понад 60 перекладів і переспівів «Слова..»

 Що вам відомо про переклад « Слова…»?

Уперше до «Слова…» на українських теренах звернулися представники «Руської трійці» Маркіян Шашкевич та Іван Вагилевич.