Група «київських неокласиків». Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша. Різногранний творчий шлях М.Рильського, рання творчість. Філософічність, афористичність його лірики. Захоплення красою й величчю світу (*«Солодкий світ!..») ТЛ: філософічність.
Група київських “неокласиків». Різногранний творчий шлях М. Рильського «Неокласика» – умовна назва естетичної платформи невеликого кола київських поетів, літературознавців і перекладачів періоду «Розстріляного відродження»: Миколи Зерова (лідер); Михайла Драй-Хмари; Павла Филиповича; Юрія Клена (Освальда Бургардта); Максима Рильського. Не дбали про своє організаційне оформлення й не виступали з ідейно-естетичними маніфестами – неформальне товариство вільних митців, що гуртувалися спочатку при часописі «Книгар», а згодом – навколо видавництва «Слово». Михайло Драй-Хмара в сонеті «Лебеді» назвав «неокласиків» «гроном п'ятірним нездоланих співців» . «аристократизм духу», протистояння духовній варваризації суспільства; орієнтація на довершену культуру поетичного мислення й дисципліну поетичного мовлення; тяжіння до гармонії між раціональною сферою та почуттями; захоплення досконалістю античної лірики, літератури відродження та класицизму, філігранністю творів французьких «парнасців